Сучасна школа - це не просто заклад, у якому учні здобувають знання.
З нею пов’язані мрії та сподівання не лише дітей, а й батьків. Саме вони, опікуючись майбутнім своєї дитини, хочуть не просто відвести її до найближчої школи, а шукають таку, у якій є всі умови для подальшого навчання й виховання, всебічного розвитку особистості.
Таким навчальним закладом є наша Малинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2, де зустрічають із відкритим серцем і доброю душею.
Затишна атмосфера Малинської ЗОШ І-ІІІ ст.№2 спонукає вихованців до творчості, відкриттів та винаходів, постійного пошуку нового. Педагогічний колектив постійно працює над тим, аби зацікавити учнів різноманітними формами навчання, використовуючи сучасні інноваційні технології.Учні розуміють, що можна отримати радість та задоволення від знань,які дозволять стати успішним у майбутньому. Тому учні ЗОШ №2 активно засвоюють навчальні програми, беруть участь у предметних олімпіадах, конкурсах, змаганнях, працюють над науково-дослідницькими роботами, розвивають творчі здібності.
Визначальними рисами нашого навчального закладу є психологічний комфорт, дружні стосунки між учнями та вчителями, злагодженість шкільного життя. Школа вчить своїх учнів самостійності, здатності приймати рішення, відповідати за свої вчинки, розвиває уміння відстоювати власні переконання, захищати гідність, права та свободи. Учні школи вчаться критично мислити, робити власні висновки та бути успішними.
Тісне та дружнє спілкування з батьками – головна платформа, що допомагає школі успішно впливати на розвиток особистості кожної дитини.
Школа пишається своїми талановитими вихованцями, серед яких є співаки й музиканти, актори й читці, художники й спортсмени, танцюристи та інтелектуали.
Час не стоїть на місці. Школа намагається бути сучасною та прогресивною. Педагоги школи є активними учасниками вебінарів, онлайн-курсів. Першими в місті шість класів беруть участь в електронному освітньому проекті «Е-schools». Тепер учні та батьки можуть бачити оцінки он-лайн, що дає можливість проаналізувати якість навчання та скоректувати підготовку з того чи іншого предмету.Домашні завдання доступні у зручний для учня час. Немає підручника – не проблема, вчитель може додати до завдання посилання на підручник, текст або відеофайл.
У МалинськійЗОШ І-ІІІ ступенів №2 кожен учень має змогу знайти себе, здобути якісні знання та розвинути особисті таланти.
Нарис з історії Малинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2
Школа має славну історію. Від заснування до сьогодення тут працювали і працюють справжні професіонали, педагоги від Бога, навчаються талановиті учні.
«Якби знайшлась неопалима книга…», - писала Ліна Костенко. От якби справді знайшлася така книга, яка б провела нас славними сторінками історії рідної школи від заснування і до сьогодення. От якби хоч краєчком ока поглянути, якою була наша школа у такому далекому 1926 році. Ото б здивувалися сучасні школярі! Неможливо повернути час, але нев’янучими залишаються спогади. А з них оживають сторінки історії Малинської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №2.
1925 рік. 57,7% населення Малина складають євреї. Тому цілком закономірним став той факт, що у 1926 – 1927 навчальному році у Малині починає функціонувати школа, навчання в якій ведеться на ідиш. На той час завідуючим 2-ої Малинської єврейської школи був Тузман.
З 1 вересня 1940 року викладання почало здійснюватися російською мовою. За спогадами Г. Волошина, директором школи був Осецький – високий, завжди в строгому костюмі та окулярах. Згадує Г.Волошин шкільного вчителя російської мови та літератури Ісаака Абрамовича Подольського. «Даже сей час могу назвать глухие соглассные, которые он преподнёс нам в виде песни: «Пэ,Эф Ка, Ха, Тэ, Чэ,Ша, Ща, Цэ, Эс», - пише у спогадах Г.Волошин. У травні 1941 року Г.Волошин закінчив 5 класів. І його навчання, як і інших школярів, обірвала війна. Вмивалося сльозами обпалене війною дитинство.
А 1945 року в Малині не було будівлі, яку б не торкнулася рука війни. Тому, коли постало питання про відкриття російської школи, дуже важко було знайти для цього приміщення. Знайшли невеличку будівлю - напіврозвалені стіни, без вікон та дверей по вул. К. Маркса (сучасна вулиця Грушевського). "Ось тут ми відбудуємо свою школу",- сказали майбутні учні - Вайсбанд Борис, Базарський Дмитро, Рябіна Поліна, Яблонська Ірина. До війни вони вчилися тут - це була єврейська школа, так називали її в народі. Серпень 1945 року. Разом з учителями Нісковою А., Візельтір М., Петровою М.А., Гродзінською М.В., Словінською Н.П. працюють діти. Ось уже побілені стіни, вимита підлога, вставлені вікна та двері. Хлопці збили великі столи, лави на всю довжину класу. 1 вересня класні кімнати заповнили учні. Книжок не було, писали на газетах між рядками. За партами сиділи учні з блідими, але радісними обличчями, в старих, полатаних сукнях та костюмах.
У 1946 році до школи прийшла сімнадцятирічна дівчина - Смирнова Тетяна Павлівна. Вона стала першою піонерською вожатою в школі. Разом з піонерами вона збирала книжки до шкільної бібліотеки. З нею піонери ділилися секретами, ходили в походи, їздили на екскурсії. Вона вчила дітей співати та танцювати, організувала шкільний хор.
У 1948 році Зак (Горенштейн) Циля Григорівна вступила до піонерської організації. Стала найактивнішою піонеркою та комсомолкою школи, а пізніше - кращою вчителькою математики, першим у районі учителем-методистом. Слава про неї ширилася не тільки районом та областю, знали її в республіці та Союзі. Святослав Редько завжди захищав честь школи, району та області на олімпіадах.
У 1949 році школа отримала більш зручне, двоповерхове приміщення на площі 25 років Жовтня ( сучасна Соборна площа). З'явилось деяке обладнання у фізичному та хімічному кабінетах. Школа ще залишалась семирічною. Велику роботу в школі проводять голова Ради дружини Бакиновська Людмила та перший секретар комсомольської організацї школи Краснер Наум. У 1949 році учні школи вперше пішли в туристичний похід. Повела дітей Тетяна Павлівна Смирнова. Командиром туристичного загону був Сеня Сапожніков. У 1950 році в школі №2 з'явилась нова традиція - 2 травня святкувати в лісі. Відбувалися виступи художньої самодіяльності та спортивні ігри.
1950-1951 навчальний рік. Школу перевели в нове приміщення - раніше тут був костьол. Біла двоповерхова будівля з трьома колонами, побудована ще до революції княгинею Марією Радзивіл. Під час війни тут була тюрма. Саме тут провели свої останнї години життя П.А.Тараскін, Г.Бондарик та інші учасники Малинського підпілля.
У 1952 році школа стала середньою загальноосвітньою. Навесні учні 7-б класу під керівництвом учителя біології Василенко П.Ф. посадили фруктовий сад.
У 1946- 1953 роках у школі навчалася Магда Федорівна Осінцева (Неманихіна) - перша медалістка школи (срібна медаль), чемпіон школи з легкої атлетики. Пізніше протягом тривалого часу Магда Федорівна працювала редактором районної газети. Разом з нею вчилися Котляр Зоя, Малинська Міла, Редько Ліда - активні члени комітету комсомолу.
Учням школи №2 заздрили. Адже саме тут працювали Тарло Роза Давидівна (директор школи 1946-1952р.), Смирнова Людмила Зінов'ївна (вчитель російської мови та літератури), Задорожня Ганна Семенівна (вчитель української мови та літератури), Шишаєва Олександра Григорівна, Ільченко Антоніна Йосипівна (вчителі початкових класів), Еппельбаум Михайло Петрович (вчитель фізики та математики), Рутман Єва Михайлівна (вчитель початкових класів), Оборська Лукера Кузьмінічна, Каменір Зоя Юріївна (учителі російської мови та літератури) та багато інших. Добрі, порядні, справжні знавці свого предмета, вони вміли передавати свої знання учням, змушували їх мислити, переживати, відстоювати свою точку зору. У трудовій книжці Задорожної Г.С. був лише один запис - школа №2 ( 45 років стажу).
У 1953 році директором школи став Грек Степан Васильович. Все своє життя він присвятив педагогіці та школі. Поруч з ним працює Поташник Софія Юхимівна, також історик, учні якої були переможцями і призерами обласних та республіканських олімпіад, декотрі стали вчителями ісорії: Ткач Зоя, Жданюк Ігор. Її праця була відзначена Міністерствами освіти республіки та Союзу. Плідно трудяться Галькевич Віра Степанівна - учитель французької мови, заступник директора з виховної роботи, Комаровська Єлизавета Борисівна - учитель математики, Мазур Іван Іванович - учитель хімії.
1962 рік. "Смело , товарищи, в ногу" - співали мідні труби. На чолі школи вперше йшов на першотравневій демонстрації самодіяльний духовий оркестр школи. В оркестрі йдуть Димік Віктор, Володя Козлов - кращі музиканти школи.
1964-1965 рік. Піонерські загони школи активно змагались за право називатися кращим загоном. Працюють тимурівці, виступає піонерська агітбригада. Кращим загоном школи, а потім району став загін 5 класу - голова ради загону Якименко Люда.
1965-1966н.р. Цей рік був особливо радісним для учнів. У 1965 році для них побудували нову сучасну будівлю по вулиці Кримського. На будівництві працювали учителі разом з учнями. Тут можна було побачити Легдер Єлизавету Борисівну, Рутман Єву Михайлівну, директора Грека Степана Васильовича. Душею піонерської організації була Полинь Людмила Іванівна. Це не лише чудова вожата, а й прекрасний учитель української мови та літератури. Спокійна, врівноважена, вимоглива до себе та дітей. У новій школі в 1965 році під керівництвом завуча школи Тарло Рози Давидівни починаються пошуки матеріалів для відкриття "Ленінської кімнати". Учні ведуть переписку з музеями В. І. Леніна. Виготовляються чудові макети, збирається бібліотека.
У 1967 році проходить урочисте відкриття Ленінської кімнати. Першим екскурсоводом стала Алла Буділовська (1959-1969 р.). Через все своє життя несе Алла Мусіївна тепло своєї першої вчительки Легдер Єлизавети Юріївни, Еппельбаума Михайла Петровича (вч. математики), Полтавця Віктора Лукича ( вч. фізкультури), Поташник Софії Юхимівни (вч. історії). У 1967 році Алла Мусіївна була делегатом республіканського зльоту піонерів, членом районного піонерського штабу "Тимур". Все своє життя вона очолює Будинок дитячої творчості (Центр дитячої та юнацької творчості).
У 1969 році піонерська дружина школи №2 ім. Зої Космодем'янської була визнана кращою в районі. Про неї знали в області. Тут був найкращий хор, драматичний та хореографічний гуртки, естрадний оркестр, тимурівська команда - все це заслуга дівчини з великими чорними очима, з приємною посмішкою на обличчі - Полухіної Людмили Анатоліївни.
70-ті роки. Директор школи - Кузьміна Г.Я. У школу прийшла нова зміна вчителів: Штіннікова Віра Григорівна - учитель історії та географії, пізніше вона стане учителем-методистом. Михайловська Олена Федорівна - учитель французької мови, згодом – заступник директора школи, учитель-методист. Багато вмінь і зусиль віддавала роботі по підвищенню методичної майстерності педагогічного колективу, особливо молодих учителів, працює в школі №2 до 2008 року. Тичина Зоя Федорівна - учитель англійської мови, у 1992 році отримала звання "Відмінник народної освіти", старший учитель , плідно та творчо працює в школі. Тичина Віталій Васильович - учитель фізичного виховання. Команда гирьовиків, легкої атлетики впевнено тримали перше місце в районі, призові місця в області. Саме він дав Україні Хусаїнову Наталію - учасницю Олімпійських ігор з метання списа. Мазур Іван Іванович –уичтель хімії, якому не було рівних у районі. Кришевич Галина Петрівна - учитель математики, має звання «Старший учитель». Директор школи Голуб А.В. знаходить час не лише керувати господарськими та навчальними справами, а організував драматичний гурток. До його складу входили Мурга Віктор, Комаровська Світлана, Полинь Валентина.
Весна 1973 року запам'яталася всім приходом молодого, енергійного, творчого директора школи - Іванова Михайла Сергійовича, який керує школою до 2007 року. Головним у його діяльності був урок, його вдосконален З кожним роком авторитет школи підвищувався, наслідком цього стало збільшення числа учнів: 1965 рік – 312 учнів, 1973 рік – 523 учні, 1985 рік – 720 учнів.
У 1993 році школа розбудовується, вступає в дію корпус для молодших школярів , де розмістилося 6 просторих і світлих класних кімнат, а також шкільна їдальня на 260 посадкових місць. Піонерська дружина в ці роки найкраща в місті, дитячий хор – призер обласної олімпіади, спортсмени – найкращі в районі.
Саме у 80 – 90-х роках минулого століття робота Малинської школи №2 відзначалася високою організованістю, відпрацюванням елементів наукової організації праці вчителів та дітей, бурхливою позакласною роботою, її учні були учасниками і переможцями обласних предметних олімпіад ( Менакер Регіна, Оленченко Петро, Ковтун Іван, Жданюк Ігор, Мітяєва Ірина, Тарасенко Катерина ), активними учасниками районних та міських свят, інтелектуальних змагань, туристичних зльотів.
У 2007 році школу очолює Шевчук Л.А., приходить працювати заступником директора з навчально-методичної роботи Коваль Н.В. Починається нова епоха розвитку Малинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2. Визначається стратегія розвитку навчального закладу, згідно з якою головними завданнями є: створення умов для впровадження інтерактивних, особистісно орієнтованих технологій навчання, формування здоров’язберігаючих, комунікативних, соціальних, життєтворчих компетенцій вихованців, моніторинг рівня навчальних досягнень учнів, тісна співпраця з батьками школярів у питаннях створення комфортних умов для навчання і виховання учнів, покращення матеріально-технічної бази школи. Завдяки зусиллям директора школи, всього педагогічного колективу, батьків, меценатів, шефів навчальні кабінети і класні кімнати набули сучасного вигляду, оснащені телевізорами, DVD, частково сертифікованим програмним забезпеченням. Школа сьогодні це: 550 учнів, 23 класи, здійснюється допрофільна підготовка учнів 8-9-х класів, профільне навчання у старшій школі за суспільно-гуманітарним та природничо-математичним напрямками, організовано роботу 19 факультативів, 8 гуртків і секцій.
Щорічно школа має хороші здобутки. Лише у 2010-2011 навчальному році 9 переможців і 14 призерів міських предметних олімпіад, 1 переможця і 5 призерів обласних олімпіад. Вихованці школи беруть участь у різних конкурсах: Міжнародному конкурсі з української мови ім.П.Яцика, Міжнародному математичному «Кенгуру», Всеукраїнському філологічному з англійської мови «Гринвіч», міських та обласних конкурсах учнівської творчості, спортивних змаганнях, спартакіадах – і завойовують призові місця та нагороди. Серед тих, хто приносить славу школі треба назвати Романову Дарину, Коваленко Юлію, Кобрякову Оксану, Омельчука Олександра, Грищенко Анастасію, Алєшка Павла, Хамайко Катерину, Гульченко Марію, Бугаєнко Оксану, Шквару Людмилу. Усе це завдяки самовідданій праці 40 учителів школи, серед яких 2 мають звання «Учитель-методист», 6 – «Старший учитель», 14- спеціалісти вищої категорії, 13- спеціалісти першої категорії, 8 – другої.
Школа усі роки свого існування виконує важливу місію – вчить дітей жити у світі, який постійно змінюється.